30 вересня у нашій школі , як і щороку , лунали привітання до Дня учителя.                                                                                                                                             

        Багряним листом зацвітає осінь...Учителю...це тобі вона відкриває двері рідної школи, барвистим серпанком бабиного літа  стрічає на рідному порозі, промінчиком сонця сяє в очах дітей, твоїх дітей.

       Блищать ранкові роси...Учителю...Це тобі вони дарують свої перли  краси - прийми їх.

      Усміхаються сонячні зайчики на шибках вікон рідної школи ...Учителю...Це тобі вони дарують сонячну днину серед дощової осені.

      Листя з клена падає, тулиться до землі ... Учителю... Це тобі воно устеляє шлях до школи барвистим покривалом- пройдися по ньому, і ти відчуєш, що таке щастя.

     Мерехтять зорі...Учителю...Це тобі вони дарують свої ясні ночі.

     Світить місяць...Учителю...Це для тебе він готовий не спати цілу нічку.

    Плаче хмарка...Учителю... Це вона просить в тебе пробачення від імені усіх учнів, які образили тебе.

    Дзвенить дзвоник...Учителю...Це він дякує тобі за знання, які ти даєш учням.

     І як шкода. Що небо одне, що тільки раз на рік буває таке чудове свято. Як День  Учителя, твій день.

     А може це й на краще?

    І як би там не було, яка б загадка не ховалась за горизонтом, сьогодні ти, учителю, прийми найтепліші та найщиріші вітання від своїх учнів, у серцях яких вогником Віри, Надії та Любові вічно палатиме твоя МУДРІСТЬ, ТУРБОТА, ЛАСКА, ЛЮБОВ.

   Якщо люди самі не вміють літати , нехай навчать літати своїх дітей. Літати високо, далеко, красиво. І настане час, коли діти розкриють крила і полетять .Нехай дорослі просто підуть за дітьми , щоб оберігати їх від падіння. І тоді вийде , що вони теж летять...

                                Учити літати...

                               Учити мріяти...

                              Учити творити...

                              Це призначення педагога.