Історія села Нижнє Болотне

      Історію села детально дослідив доктор історичних наук Василь Керечанин, який народився в Нижньому Болотному. Перша згадка про Нижній Шард (початкова назва села) датується 1351 роком. Відомості про це взяті із праці Дезидерія Чакія, яка побачила світ в Будапешті в 1890 році. Однак є припущення, що поселення в цій місцевості виникло раніше, на межі ХІ-ХІІ століть. Зокрема згадують, що перед приходом монголо-татар тут, на узгірї Городище була побудована фортеця, з якої був стратегічний вид на Боржавську долину.З цієї висоти, як на долоні, видно села Великий Раковець, Білки, Імстичево, В.Розтоку, М.Розтоку, Осій, Ільницю, Греблю, Лозу, Вільхівку, Зпріччя, Сільце. Жителі села на околиці в лісі спорудили тимчасові помешкання (місцевість дістала назву Новоселиця), де перечекали хід монголо-татар, які спалили і пограбували будинки. Пізніше мешканців Новоселиці скосила чума. За розповідями старших мешканців по селу ходила якась «умітка», яка заглядала у вікно хати і до ранку всі в ній помирали. Ті, що вижили, залишили домівки і оселились в долині, де розташоване сучасне село. На старому місці залишились три хати.
            Назва Шард походить від річки Шардик, яка несе свої води біля східної частини села. Те місце, звідки брала свій початок річка, шумів праліс і була неосвоєна земля. Пізніше угорці перейменували село на Алшовшарад. У 1945 році радянська влада механічно зробила переклад назви Алшошарад на Нижнє Болотне.Довідкою обласного державного архіву засвідчено, що "с. Нижній Шард Іршавського округу перейменоване на Нижнє Болотне Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 червня 1947р. Первинні документи (рішення зборів громадян, сільради, райвиконкому) про прейменування села -відсутні.
     Цікаві відомості про історію села Нижній Шард містить "Шкільна хроніка" 1921-1939р.р.(цитую відомості з "Хроніки школи" та свідчень старожилів села, які зібрала протягом 1994-2000р.р. Марканич В.В. та Марканич І.І. вчителі Нижньоболотнянської школи). Населення Нижнього Шарду на початку ХХ ст. становили 95% українці (русини греко-католицького віросповідання)і 5% -євреї (жиди). В ХХ столітті в селі діяла кооперативна лавка та завод із переробки шкіри. У селі завжди була церковно-приходська школа. Перша дерев’яна школа, згадується в "Хроніці", знаходилася у південно-західній частині села. Після переселення із Новоселиці на сьогоднішнє місце,біля церкви, в центрі села була побудована дерев’яна  школа. У ній навчали такі вчителі: Іван Калинеч (1860-1882р.р.), Іван Бумбак -(1883-1885р.р.), Іван Шимон(1885-1887), Іван Цібеленко (1887-1894), Юлій Гаджега(1891-1895),Н.Цімбалинець (1896-1898), Антол Павук(1899-1909), Андрей Шимон(1910-1912). У 1912р., за час роботи вчителя А.Шимона,  на місці старої дерев’яної школи була побудована школа з твердого матеріалу, яка мала 2 класні приміщення і кімнату для вчителя.
              В 2002 р. село відзначилося подіями пов"язаними з об"явленням Матері Божої в ур. Джублик двом дівчаткам з Н. Болотного Альоні Куруц і Мар"яні Кобаль. На даний час це місце визнано місцем відпусту і молитви і сюди з'їжджаються тисячі паломників з України і світу, щоб помолитися до Богородиці.

Парафіяльний храм Архистратига Михаїла. Дзвіниця, у якій знаходиться один із найбільших дзвонів Закарпаття.  Літня відкрита церква Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці. Чоловічий монастир Собору Пресвятої Богородиці з каплицею Серця Христового. Жіночий монастир Собору Пресвятої Богородиці з каплицею Пресвятої Родини. Дім для паломників з каплицею св. Івана Хрестителя. Чудотворне джерело з каплицею Богородиці. Єврейська синагога.
В центрі села знаходиться хрест, встановлений на честь виходу з підпілля Греко-католицької церкви. На цьому місці в давнину знаходилась дерев"яна церква

      Уродженцем села Нижнє Болотне, письменником о. Ю. Станинцем в 1935-1941 написано роман "СУСІДИ , в основу якого лягли події із життя цього закарпатського села 10-20 рр. ХХ століття, його побут, звичаї, соціально-економічні й національні суперечності, реалістичні картини історії Боржавської долини цих років. Це перший соціально - побутовий роман в закарпатоукраїнській літературі. Він також є неабияким ідейно-естетичним набутком української культури. Про село є написино також багато віршів, статей, легенд, більшість з них написав Ю. Станинець, але є також написані іншими жителями села.

Отець Юрій Станинець (1906-1994) - греко-католицький священик, письменник, депутат Сойму Карпатської України.
Дочинець Іван Юрійович (1932—2004) — український педагог, почесний громадянин Хуста.
Керечанин Василь Михайлович (1925-2005) - видатний культурний діяч, науковець, кандидат історичних наук.
Станинець Михайло Юрійович - науковець, доктор медичних наук працював у м. Прага (Чехія)
Данилаш Михайло Михайлович, доктор медичних наук, лікар санаторію "Сонячне Закарпаття".
Спочилі, поховані на цвинтарі села:
о. Юрій Станинець - греко-католицький священник, письменник, депутат сойму Карпатської України.
Йосиф Тереля - український містик, мученик, письменник, греко-католицький дисидент, художник, політімігрант з СРСР, який прсив у заповіті щоб його тлінні останки спочивали у рідній Карпатській землі в селі Нижнє Болотне Іршавського району біля місця об"явлення Матері Божої.
Василь михайлович Керечанин,науковець, доктор історичних наук.