Wednesday
29.06.2022
02:19
Вхід на сайт
Пошук
Архів записів
Статистика

Total online: 1
Guests: 1
Users: 0
Нижньоболотнянська гімназія Зарічанської сільської ради

ІІ. Чехословацький період (1919 -1939)

 

У 1919 році Закарпаття ввійшло до складу Чехословаччини. Новим урядом було проведено реформування освіти. Греко-католицька церковна школа Нижнього Шарду стала державною народною школою. Як і в попередні роки, школа мала дві великі класні приміщення, вчительську кімнату та невелике  приміщення, де проживав сам учитель. Треба сказати, що вчителі прибували в село за призначенням, а тому житло забезпечувалося в шкільних приміщеннях. Школа була початковою. Тутдіяло чотири класи.Викладалися слідуючі дисципліни:читання і памятева наука, граматика і правопис, бесіда і стиль, наука о родном краю, географія, історія, природопис, фізика, числення і геометрія (задачі), малювання, писання, співи, гімнастика (окремо дівчата і хлопці). Навчання велося рідною мовою.Ці відомості взято із класних журналів за 1921-1926 н.р., які називалися «Класовий каталог» (головна школьна книга).

 В 1922 році   в школі  навчалися 133 учні, але навчання тривало   тільки до березня місяця, так як учителя було переведено на роботу  в с. Заріччя.

Пiсля Андрея Шимона вчителi були призначенi владою ЧСР.

Першим державним учителем був Василь Сопков, який працював з 1922 по 1923 рiк. Вчителькою « женськихь ручних  работ» була Марія Сочка.За  вчителювання Василя Сопкова була заснована читальня «Просвіта», яка проіснувала до 1924 року.Потiм вiн пiшов до вiйська, а на його мiсце була призначена вчителька Єлизавета Марцин, яка працювала з 1923 по 1924 рiк. Пiсля неї державним вчителем був призначений Іван Дорогiй, який працював з 01.09.1924 по 01.09.1925 р.

За вчителювання вчительки Єлизавети Марцин 1923-1924 н.р. «каждоденних учеников било 84, а повторних 43», в 1924-1925 р. «каждоденних 72, а повторних 40». «Повторні» − це учні другорічники.

Навчальний рік розпочинався  участю учнів у Святій Літургії в церкві. На честь пана Президента Чехословацької республіки 7 березня  в школі було проведено свято і прочитана лекція, де були  запрошені гості та батьки  учнів.

При вчителевi Iвановi Дорогiю був створений театральний гурток, який пiдготував такi вистави: «Святий Отець Николай на гостинi Подкарпатськой Руси», Різдвяна забава «Вертеп», а також «Уйко из Америки» i «Опришко». Учнi свої ролi так добре зiграли, що були запрошенi до сусiднього села Олахова (Вільхівки), де отримали бурхливi оплески вiд публiки.


Хроніку 1925-1926 рр.навчального року  писав вчитель Андрей  Кутлан, який народився 1907.03.23. у Фанчиковi.Про себе він пише: «Элементарну школу закончив у Фанчикові, гражданскую в Севлюши, а учительський диплом одержаву Мукачевi».

Даний вчитель вирiшив писати хронiку для того, щоб майбутнi колеги змогли ознайомитися з традицiями села. В хронiцi вiн пише, що люди в селi були неграмотними, не прагнули до знань. Дуже мало дiтей вiдвiдувало школу. Весною i восени вони працювали в полi на рівні з дорослими, а зимою не було вчому ходити, бо через свою бiднiсть батьки не могли купити дiтям вiдповiдного одягу та взуття.

Пан Кутлан писав, що найбiльш сумним є те, що тутешнi люди здебiльшого не мають нiякого прагнення вiдносно отримання яких-небудь знань. Для них достатньо було того, щоб діти могли читати Псалтир.

Молодий вчитель Кутлан відновив  товариство «Просвіта». Головою товариства став Михайло Кобрин, староста села, секретарем – Андрей Кутлан, учитель. Вже на перших зборах вчитель впевнився, що жителі села не вміють ні писати, ні читати. З власної ініціативи запропонував окружному секретарю відкрити курс малограмотних в рамках «Просвіти».

Так, рiшенням центральної просвiтницької ради, вiдкрився курс малограмотних 8.12.I925р. з 26 осiб.

На початку курса був органiзований аматорський драмгурток «... для представления п’єс, щоб возбудить чем больше iнтерес серед народа, iчтобилюбили ходили на курс, организовалпевчеський кружок», тобто хор iз членiв «Просвiти». Це принесло неабиякий успiх. Адже напочатку грудня можна було бачити вечорами у школi 40-50 людей. Але, незважаючи на старання вчителя, коли в селі почали читати Псалтирі кожен вечір по черзі в кожній хаті, то членів гуртка ставало все менше і менше.

Курс неграмотних закрився 28.02.1926року.