ІV. Другий прихід угорців (1939-1944)

  1939-1940н.р. розпочинається призначенням нових вчителів. Із попереднього складу залишається тільки СтефанДірей. Учнів налічується 179.1-2 класи навчала Маргарета Шандорова(роджена Бокшай),  3-4 кл. − Стефан Дiрей,5-8 кл. −Iван Шандор,управитель школи. За словами  управителя школи, явка учнів на початку навчального року була дуже слабка, тільки завдяки тутешньому священнику та нотарському уряду вдалося залучити учнів до школи.

В цьому роцi була створена народопросвiтницька рада, до якої входили Іван Шандор − управитель школи, С. Дуфинець − священник, Михайло Чийпеш− сiльський староста i Михайло Кобрин, член ради. В селі було організовано «общество Левент», яке вів Михайло Кобрин.До цієї організації входили хлопці з 1912-1922 року народження. Метою цієї організації було підготувати хлопців до армії.

З приходом до влади угорського уряду, обов’язковим стало введення в школах вивчення угорської мови. Вчителька-пенсіонерка Кобаль Олена Юріївна згадує: школа залишилася восьмирічною, як і за чеського уряду, але кожен день починався з молитви угорською мовою. Вивчення угорської мови було обов’язковим предметом. Викладання інших предметів велося русинською мовою. Підручників не було взагалі. Кожен учень мав спеціальну дощечку, яка була розкреслена з обох боків:одна сторона в клітинку, а друга− в лінійку. Писали на дощечку спеціальним олівцем, запис легко стирався і письмо продовжувалося далі.

Крiм цього, «якщо учень невстигав з якогось предмета, то залишався на повторний курс. Були учнi, якi ходили i3- 4 роки в один клас», − згадує Михайло Погоріляк (1932 р.н.).Тому багато жителів села мали лише початкову освіту.

      Читаємо в «Хроніці», що всі книги були перенесені на нотарський уряд. Підручники для навчання учні повинні були собі купувати самі.

В зимові місяці було дуже холодно. Опалення класів велося за рахунок  батьків. Кожен учень, ідучи в школу на заняття, ніс із собою кілька полін дров.

Даний порядок навчання, та склад учителів, за словами старожилів, лишався той самий до 1944 року.

Ні шкільних підручників, ні печатки, ні будь-яких інших документів за цей період у школі немає. Записи в шкільній хроніці  за 1940-1946 роки відсутні.

У 1945 році вчителі Адальберт Дураник, його дружина, Олена Станинець (Дураник), Михайло Станинець емігрували до Чехословаччини.

Вчителі Іван Шандор з дружиною Маргаретою Шандор (Бокшай) виїхали на проживання в місто Ужгород.

Подальшу долю інших вчителів дослідити не вдалося.