Так хочеться якоїсь етики. Пера, і пензля, і струни.
Якоїсь дивної поетики
в шляхетних німбах сивини.
Саме ці слова Ліни Костенко
стали девізом традиційного шкільного свята – Дня учителя. Цього року воно було
незвичайним: педагог-організатор Роман М.С. провела його у формі подяки тим
учителям - пенсіонерам, які навчали більшу частину нинішнього педагогічного колективу. Шанобливі слова звучали всьому
учительству планети.
Професія вчителя – дуже
важка і відповідальна. Учитель, як і лікар,
не може припуститися
помилок, бо у його руках – душі його учнів.
Схиляючи в пошані голову перед мудрістю й самовідданістю
освітян, згадуються рядки з поезії Івана
Драча: «Це вчителі, найкращі наші люди, плекають нас для всіх крутих доріг…» Фото можна побачити в альбомі. |